Вольові якості особистості

ВСТУП 

Актуальність дослідження. Найскладнішими питаннями в сучасній психології є зміст феномена волі. Коли психологія в середині XIX ст. стала самостійною наукою, то ніхто з психологів не сумнівався , що воля – це реальність психіки людини, джерело специфічної людської активності. Однак природу цього феномена чітко  пояснити не вдавалося. В античній філософії це поняття дуже чітко представляв у своїх творах Аристотель. Він розумів, що знання не має спонукальної сили, але воно постійно стикається з силою етичних вчинків людини, і тоді поведінка здійснюється не тому, що так хочеться , а тому, що так треба. Філософ вказував, що не знання, а інша сила викликає дію згідно з розумом.  Ця сила народжується з розумової частини душі через поєднання розумового рішення з прагнення до дії [17].

На запитання « Що таке воля: міф чи реальність?», яке постає не тільки перед психологами, а й перед усіма людьми в повсякденному житті, слід відповісти і ми з цим погоджуємося , що воля - це  психічна реальність, яка існує. І її треба розуміти як вищу психічну функцію [8].

Сутність і значення волі можна розглядати в такому поєднанні: активність-воля – свідомість. Найбільший ступінь прояву у вольовій діяльності притаманний активності особистості. Воля – не абстрактна сила, а свідомо спрямована активність особистості. Вона є внутрішньою активністю психіки, пов’язаною з вибором мотивів, цілепокладанням, прагнення до досягнення мети , зусиллям до подолання перешкод. Усе  це – специфічні властивості волі. Виконуючи свою роль у психічному процесі, свідомість не стає волею, але все ж таки є її важливою ознакою. Свідомість і у вольовому процесі залишається свідомістю. Вона забезпечує виконання волею її функцій.

Воля «втручається » в перебіг інших психічних процесів , наближається до тих законів, яким підпорядковуються ці процеси. Але ці закони функціонування вольових процесів не тотожні законам функціонування  мислення, пам’яті, уявлення.

Ми хотіли зазначити, що без участі мислення вольовий процес  не  був би усвідомлений , він утратив би вольовий характер. Разом з тим воля є самостійною і не зводиться до зовнішнього здійснення мислення. На відміну від мислення вона не створює об’єктивних ідеальних чи матеріальних продуктів [20].

Ми вважаємо, що на сучасному етапі актуальність вивчення і розуміння волі і вольових якостей зумовлена тим, що в повсякденному житті, філософській, традиційній психологічній літературі люди постійно вживають терміни, які взаємопов’язані з поняттями вольової сфери особистості.

І на сьогоднішній день багато вчених і психологів торкаються проблеми волі. Воля має велике значення в житті кожної людини. Ми згодні, що без сильної волі неможлива ніяка творча, розумова, трудова і інша діяльність. Вона необхідна і в навчальній роботі, тобто в середніх та вищих учбових закладах, в справі оволодіння науками і культурою поведінки. Кожна людина має вольові якості, які допомагають їй в особистому житті, в побуті, у взаємовідносинах з іншими людьми. Отже, нам би хотілося зазначити, що в понятті «воля» виразно простежується цілісний характер психіки людини. На думку Л.С.Виготського, генеральний шлях розвитку психіки пролягає зв’язки. Тому вивчення феномена волі виводить нас на дослідження особистості, свідомості, самосвідомості особистості, її мотивів і потреб, емоцій і мислення , пам’яті  та уяву. Заслуга психології ми вважаємо полягає не тільки в увазі до проблеми волі, а й у визначенні важливих положень, що стосуються цього феномена.

Об’єкт дослідження – вольові якості особистості. 

Предмет дослідження – самооцінка вольових якостей особистості.

З історії психології відомо, що поняття воля було введено як пояснювальне поняття. Воно мало пояснити зародження дії, що заснована не тільки на бажаннях людини, а й на розумовому рішенні про її здійснення.

Мета бакалаврської роботи: вивчити вікові особливості самооцінки вольових якостей особистості.

Завдання, які ми ставимо в магістерській роботі:

1.  Вивчити стан даної проблеми за теоретичними джерелами;

2.  Емпіричним шляхом дослідити самооцінку вольових якостей в різних вікових періодах;

3.  Встановити причини розвиненості вольових якостей в залежності від вікового періоду.

Методи дослідження:

1.Теоретичні – аналіз літературних джерел, узагальнення, класифікація;

2.Емпіричні – спостереження, бесіда, тестування.

3.Математико-статистичні – аналіз розрізнень, кореляційний аналіз.

Методики:

1. 1.     «Вікові якості особистості» створена на  основі статті Бріхцина.
2. 2.     Опитувальник для самоцінки наполегливості за Є. П. Ільїним та

      Є.К. Фещенком .

1. 3.     Методика для оцінки та самооцінки вольових якостей.
2. 4.     Опттувальник для самооцінки терпеливості за Є.П. Ільїним та Є.К.Фещенком.

           Структура роботи: Магістерська робота складається зі змісту, вступу, двох основних розділів, що поділяються на підрозділи, висновків, списку літератури та додатків. Робота налічує 3 малюнка, 3 таблиці; список використаної літератури містить 54 джерела.

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . 3

РОЗДІЛ I. ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ . . . . 6

1.1. Проблема волі в психології 6

1.2. Вольові якості особистості , їх характеристика i класифікація . . . . 17

1.3. Розвиток вольових якостей в онтогенезі 40

ВИСНОВКИ ДО I РОЗДІЛУ . . . . 50

РОЗДІЛ II : ВІКОВА ДИНАМІКА САМООЦІНКИ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ 52

2.1. Мета і завдання методики дослідження . . . . 52

2.2. Аналіз отриманих результатів . . . . 53

ВИСНОВКИ   ДО  II РОЗДІЛУ . . . . 63

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ . . . . 64

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . 67