«Фразеологія у повісті М. Стельмаха «Щедрий вечір»

Зміст

1. Вступ                                                                                                                                                                                                                                                                               
2. Основна частина                                                                                                                            
3. Висновки                                                                                                                                      
4. Бібліографія

Вступ

                Тема моєї курсової роботи – «Фразеологія   в повісті М. Стельмаха «Щедрий вечір» – надзвичайнo цікава та водночас малодосліджена, тому дає широкий спектр для опрацювання та дослідження фразеологізмів.

               Мета роботи полягає в з’ясуванні особливостей фразеологічних одиниць у мові Михайла Стельмаха. 

              Взагалі тема фразеології в творчості Стельмаха завжди привертала увагу вчених. Бондаренко І. І. досліджував стильові особливості роману «Кров людська – не водиця», М. Домницький розглядав мову та стиль роману «Велика рідня», а Н. Москаленко виклав спостереження над   фразеологічним матеріалом обох цих романів. До характеристики деяких категорій лексики роману «Хліб і сіль» вдався Л. Терешко.

                Причина ж недослідженості фразеологізмів в повісті М. Стельмаха «Щедрий вечір», як на мене, криється не лише в дитячому змісті, але й у відсутності радянських поглядів та настроїв.

                Отже, актуальність даної теми беззаперечна. Вона привабила  мене своєю недостатньої висвітленістю. Крім того, вивчення фразеологізмів  – цих «дозрілих квіток мислення», поширює наші знання про безмежний світ людини, виховує повагу до народу-фразотворця, сповнює мовний запас своєрідними крилатими словами, які з дивною влучністю виражають суть різних явищ [16].

         Фразеологізми є специфічними мовними формулами, картинками світу із закодованою інформацією про минуле, наших предків, їхній спосіб сприйняття світу та оцінку всього сущого; вони акумулюють культурні потенції народу, тільки йому притаманним способом маніфестують дух і неповторність ментальності нації. Фразеологічні одиниці ввібрали історичні події й соціальне життя, вирізняють найменші порухи нашого серця, розказують про неосяжний світ людських почувань, вражають точністю асоціацій між природою, звичайними життєвими фактами і людською поведінкою, нашими емоціями й вчинками. Вони – скарбниця поетичних уявлень народу. Добірна національна фразеологія, зазначав І. Огієнко, - «душа кожної мови, сильно її красить і збагачує». Усе матеріальне життя, обряди, вірування, повір’я, забобони відклалися в стереотипах поведінки будь-якого народу й вербалізувалися в численних фразеологізмах. Фразеологічні одиниці втілюють історичний, повсякденно-емпіричний досвіду етносу.